Заг.хар.теми. Глобальна мережа Інтернет

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук


ТЕМА УРОКУ. Загальна характеристика теми. Глобальна мережа Інтернет. Сервер та робоча станція. Апаратні складові та програмне забезпечення для роботи в Інтернет. Ресурси Інтернет. Адресація в Інтернет. Протоколи передачі даних. Принципи роботи Інтернет.

МЕТА УРОКУ: Охарактеризувати нову тему, показати її роль в курсі інформатики. Вивчити характеристики мережі Інтернет, основні терміни та означення. Ввести поняття ресурсів Інтернет, адресації та протоколів, принципів роботи мережі. Розвивати практичні навички роботи з ПК, уміння користуватися ресурсами Інтернет, пам’ять.

ОБЛАДНАННЯ: Комп’ютери класу. Мережа Інтернет.

НАГЛЯДНІСТЬ: Навчальний сайт “Інтернет”. Презентація “Комп’ютерні мережі”.

ХІД УРОКУ.

І. Загаьна характеристика теми. Охарактеризовується тема. Висвітлюється її роль в курсі інформатики 11 класу та майбутній професійній діяльності.

ІІ. Правила техніки безпеки в кабінеті ПЕОМ. Поточний інструктаж з техніки безпеки в кабінеті з підписами учнів.

ІІІ. Актуалізація теми уроку.

? 1. Як ви думаєте, навіщо треба ПК з’єднувати в мережі?
? 2. Як можуть ПК розподіляти обов’язки в мережі?
? 3. Що, по вашому, потрібно для роботи в мережі Інтернет?
? 4. Навіщо потрібна адресація в мережах?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Історія Інтернет.

У 1960-х роках в Агенстві перспективних досліджень (Advanced Research Projects Agency – ARPA) міністерства оборони США почалися експерименти по з'єднанню двох комп'ютерів. З'єднувались вони з допомогою телефонних ліній. У 1970-ті роки при підтримці ARPA були розроблені правила або протоколи пересилання данних між різноманітними комп’ютерними мережами. Ці протоколи мали загальну назву – “Internet”. Вони дозволили розробити всесвітню Мережу мереж, що з’єднувала комп’ютери будь-якого типу, незалежну від державних кордонів. Вже на кінець 70-х років були розроблені засоби зв’язку між ARPANet та її контрагентами в інших країнах. Світ став зв’язаним в єдине ціле павутиною комп’ютерних мереж. Першими службами Internet стали електронна пошта та Usenet – всесвітня система груп новин. У 1984 році була запропонована система доменних імен (DNS – Domain Name System), що перетворювала символьні імена в IP-адреси. Для підтримки та розвитку груп новин був створений протокол NNTP (Network News Transfer Protocol – протокол передачі новин мережі). У 80-ті роки множина мереж стала широко відомою під назвою Internet та збільшилася до неімовірних розмірів. Сотні, а потім і тисячі коледжів, дослідницьких організацій та урядових відомств почали приєднувати свої комп’ютери до цієї всесвітньої Мережі. На дев’яності роки, недивлячись на стрімкий розвиток, можливості Мережі використовувалися лише для пересилання файлів та невідформатованого тексту. Яка ж була радість користувачів комп’ютерних мереж, коли їм вдавалося відшукати потрібну інформацію, отримати нову комп’ютерну програму, поспілкуватися в телеконференції з цікавими людьми або надіслати електронного листа. Роки, починаючи з 1990-го, стали відомі як десятиріччя стрімкого розвитку Internet. Стрімкий розвиток глобальної мережі був обумовлений, з одного боку, появою графічного броузера, а з іншого – зняттям заборони на комерційне використання Internet. Найбільш значною подією в історії Internet стала розробка служби World Wide Web (скорочено WWW). Автори WWW – дослідники Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (European Particle Physics Laboratory, GERN) у Женеві, фізики Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо. Вчені вирішили створити таку систему, котра дозволила б усім фізикам Європи обмінюватися через Internet результатами досліджень у вигляді ілюстрованого тексту, що включає зсилання на інші публікації. Зараз WWW є службою Internet, що найбільш динамічно розвивається. Цей формат дозволяє розміщувати в одному документі текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію. В 1989 році Тім Бернерс - Лі із Женевської лабораторії практичної фізики (GERN) запропонував систему, що базується на принципі гіпермедіа. В 1991 році система була практично реалізована й отримала назву World Wide Web. Дослівно ця назва перекладається як "Павутиння , шириною на весь світ", але її як правило називають Всесвітнім павутинням, або Web - ситемою, або WWW.

2. Мережа Інтернет.

  • Інтернет – глобальна комп’ютерна мережа, яка включає у свій склад мільйони ПК по всьому світу та об’єднує локальні мережі різних закладів, підприємств, установ та окремі ПК.
  • Сервер – ПК, який надає свої інформаційні ресурси іншим ПК.
  • Робоча станція – ПК, який користується інформацією сервера.

3. Апаратні складові та програми для роботи в Інтернет. 4. Ресурси Інтернет.

  • Ресурси Інтернет – різноманітні документи, програми, довідкові дані та пристрої ПК.

5. Протоколи передачі даних.

  • Протокол – це набір правил і угод для обміну інформацією між ПК.
  • ТСР/ІР – набір двох мережевих протоколів, які дозволяють встановлювати зв’язок і здійснювати обмін через мережі з різною архітектурою і ОС.
  • ТСР – транспортний протокол. Визначає, як повинна передаватися інформація, ділить її на частини-пакети та вибирає маршрут для доставки пакетів.

ІР – адресний протокол. Визначає адресу, куди треба доставити інформацію. 6. Адресація в Інтернет.

  • ІР-адреса – цифрова. Наприклад: 187.43.67.34.
  • DNS-адреса – доменна (словесна).

В першу чергу Internet - це комп'ютерна мережа, тому вся інформація зберігається у вигляді файлів. Ці файли розташовані на серверах, постійно під'єднаних до ліній зв'язку, через які і реалізується доступ до файлів. Усі файли у сукупності - це ресурси Internet. Ресурси (файли) можуть бути різних типів: текстові, гіпертекстові, звукові, графічні, електронні листи тощо. Усі файли не звалені до купи, а організовані в певні структури, з яких їх легко можна отримати. Засоби "доставки" файлів визначаються спеціальними пра-вилами, що називаються протоколами доступу. Для кожного типу ресурса Internet є свій протокол доступу. Наприклад, з файловими архівами працюють по протоколу FTP, а з електронними листами - по протоколах POP3 та SMTP. Стек протоколів, які застосовуються в Internet, називається TCP/IP. Усі протоколи Internet поділяються на чотири рівня. Перший рівень - прикладний. Він з'єднує протоколи, що призначані для передачі даних різноманітних форматів. У прикладний рівень включені наступні протоколи: • HTTP (Hypertext Transfer Protocol - протокол передачі гіпертекстової інформації). Це протокол, що використовується в Cвітовій Павутині - World Wide Web. Докладніше про протокол HTTP… • FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів). Цей протокол призначений для пересилання файлів, як правило бінарних, але можно і текстових. Докладніше про протокол FTP... • SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передачі пошти). З допомогою цього протокола відбувається надсилання електронної пошти. • POP (Post Office Protocol - протокол поштового відділення). Це протокол для зберігання та отримання пошти. • NNTP (Net News Transport Protocol - протокол передачі мережних новин). Цей протокол працює в службах новин. • Telnet - це проста емуляція роботи з сервером. Докладніше про протокол Telnet… Другий рівень стека TCP/IP - транспортний. На цьому рівні відбувається встановлення зв'язку між серверами Internet, розбиття усієї інформації на пакети та супроводження кожного пакета розпізнавальним заголовком. У нього включені протоколи: TCP (Transmission Control Protocol - протокол керування передачею) та UDP (User Datagram Protocol - протокол датаграм користувача) - це альтернативний протокол, аналогічний за значенням TCP. Протокол UDP поступається у надійності TCP (відсутні засоби перевірки помилок та вторинного запиту втрачених пакетів), але натомість з його допомогою можна організувати постійний потік даних з мінімальними затримками, хоча і з деякими втратами. Використання цього протоколу виправдано при передачі живого звуку. Третій рівень - міжмережний. Протокол цього рівня - IP (Internet Protocol - протокол Internet). Єдине призначення IP - розрахувати найбільш оптимальний шлях транспортування, розбити пакети TCP на ще менші та доставити їх за призначенням. Четвертий рівень - мережний. Він включає в себе набір протоколів, котрі застосовуються в локальних мережах

7. Принципи роботи Інтернет.

V. Закріплення вивченого. Повторення з учнями основних відомостей нового матеріалу.

VІ. Аналіз та підсумки уроку. Підводяться підсумки уроку та вивченого матеріалу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Конспект.

--Тимків А.М.